
Після звільнення через нездатність впоратися з останнім лиходієм, Ґру опиняється віч-на-віч із кризою середнього віку. Коли несподівано з’являється незнайомець із новиною, що у Ґру є давно загублений брат-близнюк, який прагне наслідувати лиходійські подвиги Ґру, останній вирішує згадати, як це добре — бути поганим.